Хто такий Ілля Пророк?

Ще в XIX столітті – не так вже давно за мірками історії – запитавши російського селянина, чому гримить грім, можна було почути у відповідь, що це Ілля-пророк їздить по небу на колісниці, а блискавки – це стріли, якими він б’є бісів. Зрозуміло, тут перед нами типовий приклад «двоеверия» – накладання християнських образів на дохристиянські, язичницькі. Хто ж була ця людина – пророк Ілія, і чому його образ сполучився в російському фольклорі з чином Перуна – слов’янського бога грози?
Пророк Ілія, шанований у всіх монотеїстичних релігіях і в іудаїзмі, і в християнстві, і в ісламі – жив у IX ст. до н. е. Народився він у місті Фесвы, і вже тоді йому була зумовлена незвичайна доля: батькові майбутнього святого приснилося, що благовидні мужі його новонародженого сина «сповивають вогнем і живлять полум’ям вогненним». Це символізувало ту палку любов до Бога, якій судилося відчути Іллі.
Ім’я цієї людини (спочатку – Элийяху) перекладається як «мій Бог Ягве», і дійсно, Ілія все своє життя присвятив служінню Єдиному Богу. Вже в юності земні радощі не приваблювали його, він пішов у пустелю, де його життя проходила в палких молитвах і строгому пості. Але не слід думати, що його не хвилювало те, що відбувається з його народом! Ізраїлем у той час правив цар Ахав, який під впливом своєї дружини-язичниці Єзавелі – відійшов від шанування Єдиного Бога і затвердила культ Ваала. Втрата істинної віри потягнула за собою продажність суддів, загальний розпуста і багато інші вади, які все більше скочувалася ізраїльський народ. Ілля молить Бога напоумити його народ – хоча б шляхом покарання, раз вже ніщо інше не допомагає.
І ось тоді Ілля стає пророком. Зараз під цим словом звичайно мають на увазі передбачення майбутнього, але Церква вкладає у нього дещо інший зміст: пророк – це людина, яка сповіщає людям волю Божу. Зокрема, він може і попереджати, що трапиться, якщо люди цієї самої волі дотримуватися не будуть, а оскільки люди вкрай рідко слухають пророків, то дуже часто такі слова дійсно виявляються пророкуванням майбутнього. Ось і в даному випадку Ахав не став слухати бідно одягненого людини, предупреждавшего про біди, які обрушаться на Ізраїль, якщо народ з царем на чолі не повернеться до Істинного Бога. Результат не змусив себе чекати: була посуха, потянувшая за собою неврожай і голод, так тривало три роки.
Якщо ви вважаєте, що ці події змусили Ахава задуматися – ви помиляєтеся! Навпаки, він ще й почав репресії проти тих, хто зберігав прихильність істинної віри. Або ж весь цей час жив у відокремленому місці в річки Хораф і харчувався тільки тим, що приносили ворони. Слід зауважити, що Бог не просто сповістив через нього Свою волю, але і дав пророку право припинити страшну посуху за своїм бажанням. Так що не випадково Він наказав воронам служити Іллі – тварини і птахи теж страждали від цього природного катаклізму: якщо ти такий суворий до людей, так хоч тварин пожалій! Але, як це часто буває, людина виявилася набагато суворіше Бога – він неодмінно хотів, щоб були покарані всі винні до єдиного.
І тоді Бог вирішив показати пророкові, що страждають не тільки винні, і ті, хто ні в чому не винен, не тільки розбещені вельможі, але і бідні і знедолені – вдови, сироти. Для цього він наказав Іллі відправитися до однієї бідної вдови, яка жила з сином у місті Сарепте. Прийшовши в будинок бідної жінки, він сподівався, що тут його нагодують, але виявилося, що в будинку залишилась лише жменька борошна і трохи олії на дні глечика – достатньо, щоб жінці і дитині поїсти в останній раз, а потім залишиться тільки померти від голоду… і тут виявилося, що Ілія все-таки здатний до співчуття: користуючись тим, що Бог дав йому здатність творити чудеса, він зробив борошно та олія у цьому будинку невичерпними, що дозволило всім трьом благополучно пережити голодний час, а коли син вдови помер від хвороби, Бог повернув хлопчика до життя по молитві пророка.
Незабаром після цього Бог сповістив Іллі, що цар Ахав в душі вже схиляється до покаяння – саме час піти поговорити з ним і послати дощ настраждався землі.
При зустрічі з ахавом аж, проте, стало ясно, що цар все ще вагається, і тоді Ілля вирішив наочно продемонструвати йому перевагу Істинного Бога над богами помилковими. Він попросив зібрати на горі жерців Ваала і сам з’явився туди, запропонував влаштувати жертовні багаття, але не запалювати їх – нехай жерці попросять Ваала розпалити вогонь, а він попросить свого Бога. У жерців нічого не вийшло, хоча вони намагалися півдня, а по молитві Іллі відразу ж зійшов з неба вогонь, який спалив і дрова, і жертовну тварину, і навіть каміння – незважаючи на те, що на дрова попередньо вилили кілька відер води. Після цього всім присутнім ізраїльтянам стало ясно, хто тут веде їх від Істини, і за порадою пророка вони втопили жерців у річці Кішонський, а Ілля почав молитися про дарування дощу – і молитва його не залишилася без відповіді. Це остаточно переконало Ахава в правоті пророка, він покаявся у своїх гріхах, що дуже не сподобалося його жінці Єзавелі, і гнів її звернувся проти Іллі. Над ним нависла реальна загроза вбивства – довелося бігти в царство Іудейське, в беер-шеви.
Дійшовши до гори Хорив, він оселився в печері, де Бог розмовляв з ним і наказав розшукати людину по імені Єлисей, якому теж судилося стати пророком. Ілля зустрівся з цією людиною, і благословив його, поклавши на нього свій плащ. Єлисей охоче пішов за Іллею, затримавшись лише для того, щоб попрощатися з батьками.
Тим часом Ахав вже встиг забути про своє покаяння. Він спокусився чудовим виноградником свого підданого Навота, хотів купити його, але власник продавати не захотів – виноградник був дорогий йому як батьківську спадщину. Тоді за справу взялася Єзавель, якої, можливо, виноградник був і не потрібен, але дуже вже вона була вражена тим, що чоловік не може «стукнути кулаком по столу». Вона звела на Навота помилкове звинувачення, найняла впливових лжесвідків – і нещасний був страчений, а майно страчених злочинців автоматично переходило у власність царя.
Іллі пророкує Ахава страшну долю: він загине, пси лизатимуть його кров, і весь його рід буде знищено. Ахав знову кається – але то покаяння було не цілком щирим, то нагрішила він вже так багато, що вже нічим спокутувати було не можна – але так чи інакше, через три роки Ахав був убитий в битві, і дійсно собаки лизали стікаючу з колісниці кров. Після нього престол один за іншим займають два його сини – спадкоємці батька не тільки по крові, але й по відношенню до життя і підданим – і вмирають, не залишивши спадкоємців.
Іллі ж була уготована не тільки незвичайна життя, але і незвичайна смерть – точніше, смертю це можна було назвати з деякою часткою умовності: Господь пообіцяв взяти його на Небо живим і навіть відкрив, коли це станеться. У день, коли це має статися, він розповів про майбутній диво своєму учневі Єлисею і запропонував попросити що-небудь на прощання. Єлисей побажав, щоб дух благодаті, що перебуває на Іллі, перебував і на ньому – вдвічі більше. Ілля сумнівався, чи це можливо, але пообіцяв, що так буде, якщо Єлисей побачить, як він буде взято. Так воно і сталося: Єлисей побачив, як з’явилася вогняна колісниця, на якій Ілля був узятий із землі – тепер зрозуміло, чому образ пророка асоціювався в народі з язичницьким богом-громовиком, який теж представлявся гарцюють на вогненній колісниці. З цієї ж причини його вважають покровителем військових льотчиків і десантників.
Але навіть на цьому не закінчується історія одного з найбільших пророків. В книзі пророка Малахії є згадка про Іллі – там сказано, що Господь пошле його «перед настанням дня Господнього, великого і страшного». Що мав на увазі Малахія? Можливо, це була алегорія, зіставляє з Іллею св. Івана Хрестителя. Але є й така версія, що перед Другим Пришестям Ісуса Христа пророк Ілля знову з’явиться, щоб викрити лже-Месії.
День пам’яті св. пророка Іллі відзначають 2 серпня за новим стилем.